Про це заявив керівник проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» Андрій Кавакін під час конференції «Нове процесуальне законодавство — шлях до ефективності судової влади». На цій конференції були обговорені проблемні питання, які висвітлюють нові процесуальні кодекси.
Так, питання єдності судової практики висвітлив суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук . Він зазначив, що закон «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що ВС є найвищим судом у системі судоустрою, який забезпечує сталість та єдність судової практики. Цю функцію він здійснює, зокрема, шляхом перегляду постанов в апеляційному та касаційному порядку, наслідком чого являються правові висновки ВС.
Водночас проект закону про внесення змін до процесуальних кодексів передбачає, що під час застосування норм права у спірних правовідносинах суд враховує висновки, які викладені в постановах ВС. Тож невідомо, як ВС має реагувати у випадку, коли він виявив відхід від свого правового висновку, але справа не підлягає касаційному оскарженню хоча б через те, що ніхто не подав касаційну скаргу.
Крім того, ч.6 ст.13 закону «Про судоустрій і статус суддів» визначають, що висновки ВС враховуються іншими судами під час застосування норм права. Суд може відступити від такої правової позиції тільки з одночасним наведенням мотивів. Однак остання норма не розвивається в проекті змін до процесуальних кодексів. Конкретні наслідки визначені лише в одному випадку – в змінах до Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що не врахування правового висновку в зразковій справі є самостійною підставою для оскарження рішення в типовій справі. Натомість для будь-яких інших справ це не є окремою підставою для оскарження рішення.
_03_03.png)
